ПРОЕКТ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ

БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Загальні положення

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (далі – Державний стандарт) розроблений відповідно до мети загальної середньої освіти в Україні,  спрямований на реалізацію завдань навчальних закладів II і III ступенів і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

У цьому Державному стандарті ключові поняття вживаються у таких значеннях:

1) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність індивіда, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

2) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

3) предметна компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної зі здобуванням,  перетворенням і застосуванням нового знання;

4) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна;

5) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

 6) ключова компетенція — об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини;

 7)  предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

        Державний стандарт розроблений на виконання Закону України «Про загальну середню освіту».  Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для всіх навчальних закладів, які забезпечують здобуття учнями загальної середньої освіти.

Державний стандарт спрямований на формування соціально-педагогічної моделі випускника загальноосвітнього навчального закладу, яка відображає кінцеву мету загальної середньої освіти  –  громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж життя, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми й виклики часу і нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації.

       Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовано в освітніх галузях і відображено в результативних складниках змісту базової і повної середньої освіти.

Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток різнобічних здібностей учнів (академічних, соціокультурних, тілесно-кінестетичних).

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових (уміння вчитися; спілкування державною, рідною й іноземними мовами; математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки; інформаційно-комунікаційна; соціальна і громадянська; загальнокультурна; підприємницька; здоров’яформувальна) і предметних компетентностей (комунікативна; літературна, мистецька і міжпредметна естетична; природничонаукова і математична, проектно-технологічна та інформатична, суспільствознавча, історична і здоров’яформувальна).

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок життєдіяльності особистості,  застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції із соціокультурним середовищем, природним довкіллям тощо.

У Державному стандарті враховано можливості навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів.

Структуру Державного стандарту складають: Базовий навчальний план, загальна характеристика інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної загальної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (за освітніми галузями). 

Державний стандарт зберігає наступність зі стандартом початкової загальної освіти, спрямовуючи освітні галузі на розвиток сформованих і вироблення нових ключових і предметних компетентностей, предметних компетенцій. Предметні (галузеві) компетентності стосуються змістової сфери конкретної освітньої галузі чи предмета,  і для їх опису використовуються такі ключові слова: знає і розуміє; уміє і застосовує; виявляє ставлення і оцінює тощо.

Державний стандарт охоплює сім освітніх галузей: мови і літератури; суспільствознавство; мистецтво; математика; природознавство; технології; здоров’я і фізична культура, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

У стандарті визначено результативний компонент загальної середньої освіти – системи, яка ґрунтується на загальнонаціональних цінностях і європейських принципах освіти. Визначальним для вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей.

Зміст освітніх галузей, їх складники, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням ступенів школи (основна школа і старша школа) у їх послідовності та взаємозв’язку. Зміст кожної освітньої галузі структурується й реалізується в системі відповідних навчальних предметів і курсів, програми яких затверджує МОНмолодьспорт України.

Зміст освіти і вимоги до його засвоєння диференціюються за двома рівнями: базовому (на рівні обов'язкових вимог до загальноосвітньої підготовки учнів, визначених Державним стандартом) і профільному (за відповідними програмами, затвердженими МОНмолодьспорт України).

Основна школа забезпечує базову загальну середню освіту, що разом із початковою є фундаментом загальноосвітньої підготовки, формує в учнів готовність до вибору і реалізації шляхів подальшої освіти. Зміст освіти на цьому ступені - єдиний для всіх учнів. Компетентнісний, особистісно зорієнтований, діяльнісний підходи здійснюються завдяки варіативності методик організації навчання, а також факультативним курсам залежно від пізнавальних здібностей учнів.

У старшій школі навчання є профільним. Обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей на цьому етапі реалізується завдяки окремим навчальним предметам, модульній технології або інтегрованим курсам за вибором загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі. Інваріантний освітній компонент є обов’язковим для реалізації у будь-якому навчальному закладі, що надає повну загальну середню освіту. Освітні потреби старшокласників у профільному навчанні забезпечуються раціональною мережею навчальних закладів різного типу: однопрофільними і багатопрофільними ліцеями, гімназіями, загальноосвітніми школами, здатними повноцінно реалізувати пробільність навчання, а також професійно-технічними навчальними закладами, коледжами тощо або в межах освітніх округів.

Співвідношення навчальних годин, обов’язкових для вивчення і самостійно обраних старшокласниками для профільного навчання, становить орієнтовно 50: 50 відсотків.

 Варіативний складник Базового навчального плану визначається загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів учнів та (або) побажань батьків, осіб, які їх замінюють. Змістове наповнення варіативного освітнього компонента формується школою на основі державних програм відповідних навчальних предметів і курсів, затверджених МОНмолодьспорт України. За наявності необхідної навчально-матеріальної бази варіативний освітній компонент може бути спрямований на здійснення допрофесійної та початкової професійної підготовки школярів і здобуття ними певних професій.

Вимоги до структури і змісту навчальних програм

Навчальна програма є нормативним документом, що конкретизує для кожного класу визначені стандартом результати навчання відповідно освітньої галузі або її складника, деталізує відповідний навчальний зміст, засобами якого ці результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення й оцінювання передбачених освітніх результатів.

На основі Державного стандарту здійснюється розробка і апробація базових, варіативних й альтернативних програм і курсів, які затверджуються в установленому порядку МОНмолодьспорт України. Розроблення типової (базової) програми обумовлюється науково обґрунтованими дидактичними вимогами спільними для всіх навчальних предметів. Розроблення варіативних програм зумовлюється потребами середовища різних регіонів України і науково-методичними пріоритетами вчителя. Альтернативними є експериментальні програми з інтегрованим змістом, у яких поєднуються змістові лінії не однієї, а двох чи більше освітніх галузей.

БАЗОВИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ  ПЛАН

загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-ІІІ ступенів

(поділ навчальних годин між освітніми галузями)

Освітні галузі	Загальна кількість годин
	ІІ ступінь (5-9 класи)			ІІІ ступінь (10-11 класи)			ІІ+ІІІ ступені (5-11 класи)
	тиждень	рік	відсотків	тиждень	рік	відсотків	тиждень	рік	відсотків
Інваріантна складова
Мови і літератури	45	1575	25,1	12	420	15,8	57	1995	22,3
Суспільствознавство	12	420	6,7	6	210	7,9	18	630	7,1
Мистецтво*	10	350	5,6				10	350	3,9
Математика	20	700	11,2	6	210	7,9	26	910	10,2
Природознавство	32	1120	17,8	6	210	7,9	38	1330	14,9
Технологія*	20	700	11,2				20	700	7,8
Здоров’я і фізична культура	20	700	11,2	6	210	7,9	26	910	10,2
Разом	159	5565	88,8	36	1260	47,4	195	6825	76,4
Варіативна складова
Цикл профільних предметів				24	840	31,6	24	840	9,4
Загальноосвітній цикл (вибірково-обов’язкові предмети)				6	210	7,9	6	210	2,3
Додаткові години на впровадження поглибленого вивчення окремих предметів, допрофільного та профільного навчання, на курси за вибором, факультативи, -+індивідуальні заняття	20	700	11,2	10	350	13,1	30	1050	11,8
Разом	20	700	11,2	40	1400	52,6	60	2100	23,5
Гранично допустиме навчальне навантаження на учня	157	5495		66	2310		223	7805
Разом (загальне навчальне навантаження)	179	6265	100	76	2660	100	255	8925	100
* Освітні галузі "Технологія" та "Мистецтво" в старшій школі входять до загальноосвітнього циклу (обов’язково-вибіркові предмети); ** Цикл профільних предметів складають власне профільні предмети (наприклад фізика та математика у фізико-математичному профілі); профілюючі предмети (наприклад, екологія в біолого-хімічному профілі чи географія в економічному профілі); курси за вибором профільного спрямування (наприклад, країнознавство у профілі «Іноземна філологія»)

Освітня галузь «Математика»

Метою галузі є формування в учнів математичної компетентності на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, а також для успішного опанування інших освітніх галузей у процесі шкільного навчання. Обсяг і зміст зазначеної компетентності щодо основної і старшої школи схарактеризовано в рубриці «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів».

Істотним також є внесок освітньої галузі «Математика» у формування низки ключових компетентностей (уміння вчитися, спілкування державною мовою (комунікативної), загальнокультурної), забезпечення інтелектуального розвитку учнів, розвитку їхньої уваги, пам’яті, логіки та культури мислення, інтуїції тощо.

Мета галузі досягається у процесі реалізації загальних (наскрізних) і специфічних для кожного ступеня школи освітніх завдань.

Основними загальними (наскрізними) завданнями галузі є:

-            розкриття ролі та можливостей математики у пізнанні й описуванні реальних процесів і явищ дійсності, забезпечення усвідомлення математики як універсальної мови наук, органічного складника загальної людської культури;

-            розвиток логічного,  критичного та творчого мислення учнів, здатності чітко й аргументовано формулювати й висловлювати свої судження;

-            забезпечення оволодіння учнями математичною мовою (усною та письмовою), розуміння ними, що математична символіка, формули математики, математичні моделі дають змогу описувати загальні властивості об'єктів практики і науки, а також відношення між ними;

-            формування здатності логічно обґрунтовувати й доводити математичні твердження, застосовувати методи математики до розв’язування навчальних і практичних задач, використовувати математичні знання і вміння під час вивчення суміжних навчальних предметів;

-            розвиток умінь працювати з підручником, опрацьовувати математичні тексти, шукати й використовувати додаткову навчальну інформацію, критично оцінювати здобуту інформацію та її джерела, виокремлювати головне, аналізувати, робити висновки, інтегрувати отриману інформацію в особистий досвід;

-            формування здатності оцінювати правильність і раціональність розв’язання відповідних математичних задач, обґрунтування тверджень, розпізнавати логічно некоректні міркування, приймати рішення в умовах неповної та надлишкової, точної та ймовірнісної інформації.

Освітні завдання галузі, які визначають зміст математичної освіти на відповідному ступені школи і реалізуються у процесі оволодіння ним, належать такі.

Основна школа:

-       розширення знань про число (від вивчених у початковій школі натуральних чисел до дійсних), формування культури усних, письмових, інструментальних, точних і наближених обчислень;

-       забезпечення оволодіння учнями мовою алгебри, уміннями здійснювати перетворення алгебричних виразів, розв’язувати рівняння, нерівності та їх системи, моделювати за допомогою рівнянь реальні ситуації, інтерпретувати здобуті результати;

-       формування системи функціональних понять, умінь використовувати функції та їх графіки для характеристики залежностей між величинами, фізичних, біологічних та інших явищ і процесів;

-       формування уявлень про математичну статистику і теорію ймовірностей як окремі науки, особливості організації статистичних досліджень, наочне подання статистичних даних та визначення числових характеристик статистичного ряду, понять випадкової події та її ймовірності;

-       забезпечення оволодіння учнями мовою геометрії, розвиток просторових уявлень, умінь виконувати геометричні побудови;

-       формування знань про геометричні фігури на площині,  їх властивості, умінь застосовувати вивчене у процесі розв’язування геометричних задач;

-       формування знань про основні геометричні величини (довжина, площа, об’єм, міра кута), способів їх знаходження щодо розглянутих плоских і просторових фігур, умінь застосовувати здобуті знання у навчальних і життєвих ситуаціях;

-       ознайомлення зі способами і методами математичних доведень, формування умінь використовувати їх у процесі навчання.

Старша школа:

-       розширення компетентностей учнів щодо тотожних перетворень виразів (степеневих, логарифмічних, ірраціональних, тригонометричних), розв’язування відповідних рівнянь і нерівностей;

-       завершення формування поняття числової функції на основі розширення класів функцій (степеневі, показникові, тригонометричні), формування вмінь їх досліджувати і використовувати для опису і вивчення реальних процесів і явищ дійсності;

-       ознайомлення з ідеями і методами диференціального та інтегрального числень, формування елементарних умінь їх практичного застосування;

-       формування практичної компетентності щодо розпізнавання випадкових подій та обчислення їх ймовірності, застосування базових статистико-ймовірнісних моделей до розв'язування практичних задач та обробки експериментальних даних під час вивчення предметів природничого циклу;

-       формування системи знань про просторові фігури та їх основні властивості, способи обчислення площ їх поверхонь і об’ємів, а також умінь застосовувати здобуті знання для розв’язання навчальних і практичних задач;

-       формування уявлення про аксіоматичну побудову математичних теорій.

Усі зазначені завдання реалізуються в процесі опанування навчального змісту, у якому виокремлюються такі змістові лінії: числа; вирази; рівняння і нерівності; функції; елементи комбінаторики, теорії ймовірностей та математичної статистики; геометричні фігури; геометричні величини.

Основна школа

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Числа Натуральні, цілі, раціональні, дійсні числа. Звичайні дроби. Десяткові дроби. Арифметичні дії над числами. Наближені обчислення. Відсотки. Відсоткові розрахунки.     Пропорції.	Знає і розуміє: що таке натуральне, ціле, раціональне, дійсне число та числові множини; можливість подання раціональних чисел звичайними дробами, а дійсних чисел — нескінченними десятковими дробами. Уміє: порівнювати числа; округлювати числа; виконувати арифметичні дії над раціональними числами та над їх наближеними значеннями; зображати числа точками на координатній прямій; виконувати процентні розрахунки; застосовувати властивості пропорції. Застосовує: числа для знаходження та опису  кількісних характеристик реальних процесів та явищ.
Вирази Числові вирази і вирази зі змінними. Степінь з натуральним і цілим показниками. Арифметичний квадратний корінь. Одночлен. Многочлен. Дії над многочленами. Дробові вирази та дії над ними. Перетворення виразів.	Знає і розуміє: що таке числовий вираз і вираз зі змінними,одночлен, многочлен та дробові вирази; означення степеня з натуральним і цілим показниками; означення арифметичного квадратного кореня; властивості степеня та квадратного кореня. Уміє: Записувати число у стандартному вигляді; знаходити значення числового виразу і виразу зі змінними при заданих значеннях змінних; перетворювати цілі та дробові вирази та нескладні вирази з квадратними коренями. Застосовує: вивчені властивості дій над виразами до розв’язування задач.
Рівняння і нерівності Рівняння і нерівності з однією змінною: лінійні, квадратні. Рівняння з двома змінними. Системи двох рівнянь з двома змінними. Системи лінійних нерівностей з однією змінною. Застосування рівнянь і їх систем до розв'язування задач.	Знає і розуміє: що таке рівняння, нерівність та їх розв’язки; означення і властивості лінійних та квадратних рівнянь і нерівностей. Уміє: розв’язувати лінійні та квадратні рівняння і нерівності, деякі типи систем двох рівнянь з двома змінними; складати рівняння і системи рівнянь за умовою текстової задачі, тим самим формуючи математичні моделі реальних процесів; інтерпретувати графічне розв’язання рівнянь, нерівностей та їх систем. Застосовує: відповідні рівняння і нерівності та їх системи для аналітичного опису відношень між реальними, зокрема, геометричними та фізичними, величинами.
Функції Функція. Лінійна функція.     Обернена пропорційність. Квадратична функції. Функція . Числові послідовності.	Знає і розуміє: що таке координатна пряма і координатна площина; означення функціональної залежності між змінними; способи задання функції; означення та властивості лінійної, квадратичної функцій, функції обернена пропорційність, функції ,  числової послідовності, арифметичної та геометричної прогресій. Уміє: визначати координати точки на площині; будувати точки за заданими їх координатами; будувати та аналізувати графіки функцій, зокрема  лінійної, квадратичної функцій, функції обернена пропорційність, функції ; розв’язувати задачі із застосуванням формул загального члена та суми перших членів прогресії. Застосовує: функціональні залежності для створення математичних моделей реальних процесів та явищ.
Елементи комбінаторики, теорії ймовірностей та статистики Множини. Комбінаторні правила суми та добутку. Ймовірність випадкової події. Способи подання даних та їх обробки.	Знає і розуміє: що таке множина; елемент множини комбінаторна задача; комбінаторні правила суми та добутку; випадкова  подія; ймовірність випадкової події; що таке статистичне дослідження та його складові. Уміє: розв’язувати найпростіші комбінаторні задачі шляхом перебору можливих варіантів; застосовувати комбінаторні правила суми та добутку до розв’язання найпростіших комбінаторних задач; обчислювати частоту випадкової події та оцінювати її ймовірність; обчислювати ймовірність випадкової події в досліді з рівноможливими результатами; подавати та аналізувати дані у вигляді таблиць, графіків, діаграм різних типів; робити висновки, аналізуючи дані в простих статистичних дослідженнях. Застосовує: оцінку ймовірності випадкової події  для характеристики випадкового явища; ймовірностні властивості навколишніх явищ для прийняття рішень.
Геометричні фігури      Найпростіші геометричні фігури на площині та їх властивості.      Трикутники, многокутники, коло і круг.      Рівність і подібність геометричних фігур.      Побудови циркулем і лінійкою.      Геометричні перетворення на площині.      Координати і вектори на площині. Геометричні фігури у просторі (площина, куб, прямокутний паралелепіпед, призма, піраміда, куля і сфера, циліндр і конус).	Знає і розуміє: означення геометричних фігур на площині, вказаних в змісті освіти,  рівності та подібності фігур;  властивості вказаних геометричних фігур; зміст понять: геометричні перетворення, координати і вектори на площині та їх основні властивості. Уміє: розпізнавати і зображувати  геометричні фігури на площині, їх елементи та  взаємне розміщення фігур; класифікувати, за певними ознаками, геометричні фігури на площині; виконувати основні побудови на площині циркулем і лінійкою; обґрунтовувати певні властивості геометричних фігур; виконувати основні операції над векторами; розпізнавати геометричні фігури у просторі та їх елементи; співвідносити геометричні фігури у просторі з об’єктами навколишньої дійсності. Застосовує: вивчені означення, властивості і методи до розв'язування простіших задач, зокрема прикладного змісту.
Геометричні величини Довжина відрізка, кола. Міра кута. Площа і об'єм.	Знає і розуміє: що таке довжина відрізка, кола; міра кута; площа та об'єм геометричної фігури; формули для обчислення довжини, площі та об'єму певних геометричних фігур. Уміє: вимірювати лінійні і кутові величини за допомогою інструментів; обчислювати лінійні і кутові величини, зокрема використовуючи координати і вектори; обчислювати площі і об’єми геометричних фігур, використовуючи відповідні формули; розв'язувати трикутники. Застосовує: відповідні формули та алгоритми до розв’язування простіших задач прикладного змісту.

Старша школа

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Вирази Узагальнення поняття степеня.  Синус, косинус, тангенс,  котангенс  кута та числа. Логарифм. Степеневі, тригонометричні, ірраціональні, показникові, логарифмічні вирази та їх перетворення.	Знає і розуміє: означення синуса, косинуса, тангенса та котангенса; тригонометричні формули; що таке корінь n-го степеня, степінь з раціональним та дійсним показниками та їх властивості; означення логарифма та його властивості; Уміє: знаходити значення виразів, вказаних в змісті освіти, за значенням змінних, які входять до них; перетворювати тригонометричні вирази, вирази з степенями і коренями, логарифмічні вирази. Застосовує: відповідні формули та алгоритми до розв’язування задач.
Рівняння і нерівності Ірраціональні, тригонометричні, показникові, логарифмічні рівняння.                         Показникові і логарифмічні нерівності.	Знає і розуміє: що таке ірраціональні, тригонометричні рівняння та показникові, логарифмічні рівняння і нерівності; основні методи їх розв’язування. Уміє: розв’язувати нескладні ірраціональні, тригонометричні рівняння та показникові, логарифмічні рівняння і нерівності. Застосовує: відповідні рівняння і нерівності для аналітичного опису відношень між реальними, зокрема, геометричними та фізичними, величинами.
Функції Властивості функцій. Степенева, тригонометричні, показникова та логарифмічна функції. Похідна. Інтеграл.	Знає і розуміє: означення характерних властивостей функцій (зростання, спадання,  парність тощо); означення та властивості степеневої, тригонометричної, показникової та логарифмічної функцій; зміст поняття неперервна функція, диференційована функція; означення та властивості похідної та первісної. Уміє: будувати та аналізувати графіки функцій, зокрема  степеневої, тригонометричної, показникової та логарифмічної функцій; знаходити похідні та первісні деяких функцій. Застосовує: похідну для встановлення властивостей функцій та побудови їх графіків; первісну та інтеграл для обчислення площ геометричних фігур.
Елементи комбінаторики, теорії ймовірностей та статистики Класичне визначення ймовірності випадкової події. Комбінаторний підхід до обчислення ймовірностей випадкових подій. Генеральна сукупність та вибірка. Мода, медіана, середнє значення.	Знає і розуміє: що таке перестановки, розміщення, комбінації (без повторень); класичне визначення ймовірності; що таке генеральна сукупність та вибірка; означення середнього значення, моди та медіани вибірки. Уміє: обчислювати в найпростіших випадках кількість перестановок, розміщень, комбінацій; обчислювати ймовірності випадкових подій, використовуючи класичне визначення та комбінаторні правила і формули; обчислювати середнє значення, моду та медіану вибірки та проводити інтерпретацію одержаних результатів. Застосовує: ймовірностні характеристики навколишніх явищ для прийняття рішень.
Геометричні фігури Аксіоми стереометрії. Взаємне розміщення прямих і площин у просторі. Многогранники і тіла обертання, їх види та властивості.  Геометричні перетворення у просторі. Координати і вектори у просторі.	Знає і розуміє: аксіоми стереометрії та наслідки з них; зміст понять: многогранник (призма,  піраміда), тіло обертання (куля, сфера, циліндр, конус);  властивості вказаних геометричних фігур; зміст понять: геометричні перетворення, координати і вектори у просторі та їх основні властивості; Уміє: розрізняти означувані й не означувані поняття, аксіоми й теореми; класифікувати, за певними ознаками, взаємне розміщення прямих, прямих і площин, площин у просторі;  просторові тіла; зображувати просторові геометричні фігури та їх елементи. Застосовує:  вивчені означення, властивості і методи стереометрії до розв'язування простіших задач, зокрема прикладного змісту для дослідження властивостей реальних об’єктів.
Геометричні величини Відстані у просторі. Міри кутів між прямими і площинами. Площі поверхонь і об'єми тіл.	Знає і розуміє: що таке відстань (від точки до прямої, від точки до площини, між мимобіжними прямими, від прямої до паралельної їй площини, між паралельними площинами), міра кута (між прямими, між прямою і  площиною, між площинами), площа поверхні та об'єм геометричного тіла. формули для обчислення площ поверхонь і об'ємів многогранників і тіл обертання. Уміє: обчислювати відстані та міри кутів, зокрема використовуючи координати і вектори у просторі. розв'язувати простіші задачі на вимірювання і обчислення площ поверхонь і об'ємів тіл.  Застосовує:  вивчені означення, властивості і  формули до розв’язування простіших задач прикладного змісту, які зводяться до обчислення площ поверхонь і об’ємів тіл.

 Освітня галузь «Природознавство»

Метою освітньої галузі є формування в учнів природничонаукової компетентності як ключової та відповідних предметних компетентностей як обов'язкового  складника загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу.

Освітня галузь "Природознавство" формує в учнів базову (ключову) природничонаукову компетентність і предметні компетентності відповідно до змістових складників (компонентів) освітньої галузі. Ключова природничонаукова компетентність формується як здатність і готовність учнів до використання особистісно значущої системи знань і методології природничих наук для пояснення й адекватного ставлення до природи, розуміння сучасної природничонаукової картини світу як образу природи. Предметні компетентності спрямовані на опанування учнями фундаментальних ідей і принципів, наукового стилю мислення, усвідомлення ними способів діяльності і ціннісних орієнтацій, що дають змогу зрозуміти закономірності перебігу природних явищ, наукові основи сучасного виробництва, техніки і технологій, виробити навички безпечного життя у сучасному високотехнологічному суспільстві і цивілізованої взаємодії з природним середовищем.

Завданнями освітньої галузі є:

-       оволодіння учнями понятійно-термінологічним апаратом природничих наук, засвоєння предметних знань та усвідомлення суті основних законів і закономірностей, що дають змогу зрозуміти перебіг природних явищ і процесів;

-       усвідомлення ними фундаментальних ідей природничих наук;

-       набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності, здатності застосовувати знання у пізнанні світу, життєвій практиці;

-       формування ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи.

Зміст освітньої галузі ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, основною і старшою школою, між загальною середньою і вищою освітою. Зокрема, він ураховує природознавчу підготовку учнів початкової школи, на основі якої будуються його базовий фундамент в основній школі, який потім поглиблюється на засадах профільного навчання в старшій школі

Загальними змістовими лініями освітньої галузі є:

-  рівні і форми організації живої і неживої природи, які структурно представлені в кожному компоненті освітньої галузі специфічними для неї об'єктами і моделями;

-  закони і закономірності природи;

-  методи наукового пізнання, специфічні для кожної з природничих наук;

-  екологічні засади ставлення до природокористування;

-  значення природничонаукових знань у житті людини та їх роль у суспільному розвитку.

Загальноприродничий компонент галузі забезпечує формування в свідомості учнів базису для цілісного розуміння образу природи і місця людини в ній, розуміння ними загальних закономірностей перебігу природних явищ, пропедевтичну підготовку учнів до предметного навчання з основ природничих наук, опанування найпростіших способів навчально-пізнавальної діяльності, що сприяють розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності й визначають адекватну поведінку в навколишньому середовищі.

Астрономічний компонент зорієнтований на забезпечення засвоєння учнями наукових фактів, понять і законів астрономії, її методів досліджень, усвідомлення ними знань про будову Сонячної системи, утворення і розвиток Всесвіту, формування в них наукового світогляду, оцінного ставлення до астрономічних подій, розкриття значення астрономії у цілісному світорозумінні.

         Біологічний компонент забезпечує засвоєння учнями знань про закономірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію, взаємозв'язок із неживою природою, оволодіння основними методами пізнання живої природи, розуміння біологічної картини світу, цінності таких категорій,  як знання, життя, природа, здоров’я, вироблення ставлення до екологічних проблем, усвідомлення біосферної етики, застосування знань з біології у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності, оцінювання їх ролі для суспільного розвитку, перспектив розвитку біології як науки та її значення у забезпеченні існування біосфери й людства.

Географічний компонент спрямований на засвоєння учнями знань про природний і соціальний складники географічної оболонки Землі, сучасну географічну картину світу, формування в учнів комплексного, просторового, соціально-орієнтованого знання про Землю на основі краєзнавчого, регіонального і планетарного підходів, усвідомлення цілісного образу своєї країни на основі розгляду та аналізу трьох її основних компонентів – природи, населення і господарства.

Фізичний компонент забезпечує усвідомлення учнями основ фізичної науки, формування в них знання основних фізичних понять і законів, наукового світогляду і стилю мислення, розвиток здатності пояснювати природні явища і процеси, застосовувати здобуті знання в життєвій практиці, під час розв'язування фізичних задач, удосконалення досвіду експериментальної діяльності, вироблення ставлення до фізичної картини світу, оцінювання ролі фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку.

Хімічний компонент формує в учнів знання про речовини та їх перетворення, хімічні закони і методи дослідження, навички безпечного поводження з речовинами у буденному житті, ставлення до екологічних проблем і розуміння хімічної картини світу, уміння оцінити роль хімії в суспільному виробництві й  житті людини.

Основна школа

Загальноприродничий  компонент

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Об’єкти і явища природи. Природні і штучні системи	Знає різноманітність об'єктів і явищ у природі, особливості тіл, речовин, природних і штучних систем; розуміє взаємозв’язки між об’єктами і явищами природи; уміє виявляти і описувати явища природи, порівнювати об’єкти природи за кількома ознаками; пояснювати повторюваність явищ природи; застосовувати набуті знання у практичній діяльності та повсякденному житті; виявляє бережливе ставлення до об’єктів живої і неживої природи; оцінює значення природних і штучних систем у природі та житті людини.
Методи пізнання природи. Природознавство – комплекс наук про природу.	Знає прилади і пристрої, що використовуються у вивченні об’єктів і явищ природи; науки, які вивчають природу; розуміє роль методів наукового пізнання (спостереження, дослідження, експеримент) у вивченні природи; уміє проводити прості досліди з метою вивчення об’єктів і явищ природи; користуватися найпростішими вимірювальними приладами і дотримуватися правил безпеки при виконанні досліджень; застосовувати набуті вміння в пізнанні природи, при вирішенні навчальних і практико-зорієнтованих завдань; виявляє ставлення та оцінює роль природничого знання у різних галузях людської діяльності.
Людина і природа. Природне середовище і життя людини	знає основні складові людського організму, компоненти середовища існування людини, природу рідного краю, екологічні проблеми людства; розуміє значення природних умов для життя і діяльності людини, зміни у природному середовищі під впливом діяльності людини; уміє описувати взаємозв’язок людини і природи; пояснювати наслідки впливу діяльності людини на довкілля; застосовувати знання для забезпечення безпеки життя і охорони навколишнього середовища; оцінює екологічно небезпечні чинники для здоров’я людини.
Земля – планета Сонячної системи. Умови життя на Землі. Охорона і збереження природи	знає про Всесвіт і Сонячну систему як її складову, головні умови життя на Землі; розуміє зв'язок між небесними і земними явищами природи ; призначення Червоної книги і  природоохоронних територій; уміє пояснювати будову і рух Землі, вплив чинників середовища на живі організми; користуватися глобусом, географічною картою, планом місцевості; обґрунтовувати необхідність охорони і раціонального використання природних ресурсів; виявляє ставлення і бере особисту посильну участь у збереженні довкілля; оцінює можливості різних природоохоронних заходів та екологічну небезпеку в природному середовищі.

Хімічний компонент

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Хімічний елемент. Атом. Елементи-органогени. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів.	Знає будову атома, відмінності елементного складу органічних і неорганічних речовин, назви і символи хімічних елементів; структуру періодичної системи, про існування стабільних та радіоактивних нуклідів; уміє визначати валентність і ступінь окиснення елементів у сполуках; складати хімічні формули за валентністю і ступенем окиснення; пояснювати фізичну суть періодичного закону; характеризувати хімічні елементи за будовою атома та положенням у періодичній системі; застосовувати періодичний закон; оцінює значення періодичного закону; необхідність дотримання радіаційної безпеки
Речовина. Прості та складні речовини. Основні класи неорганічних речовин. Найважливіші органічні сполуки. Дисперсні системи. Розчини. Електролітична дисоціація.	Знати йонний, ковалентний і металічний хімічні зв’язки; назви, склад і властивості основних класів неорганічних сполук та найважливіших органічних сполук; види дисперсних систем, розчинів; розуміє зміст хімічних формул речовин; природу хімічних зв'язків, механізми їх його утворення; суть процесів розчинення і дисоціації речовин у водних розчинах; уміє розрізняти речовини, матеріали, прості та складні, органічні та неорганічні речовини, фізичні та хімічні властивості речовин, дисперсні системи; пояснювати властивості речовин на основі їх складу і будови; складати відповідні рівняння хімічних реакцій; робити розрахунки за хімічними формулами; обчислювати масову частку розчиненої речовини; висловлює судження про багатоманітність речовин; про згубну дію алкоголю на організм людини; оцінює роль кисню в життєдіяльності організмів; значення розчинів та дисперсних систем у природі, продуктів органічної хімії в житті людини, їхній вплив на довкілля
Хімічна реакція. Типи хімічних реакцій. Рівняння хімічних реакцій.	Знає ознаки та умови перебігу хімічних реакцій; розуміє суть закону збереження маси речовини, зміст рівнянь хімічних реакцій; уміє розрізняти фізичні та хімічні явища, хімічні реакції різних типів; застосовувати закон збереження маси речовин для складання рівнянь хімічних реакцій, виконання розрахунків за хімічними рівняннями; висловлює судження про роль хімічних процесів у природі й побуті; оцінює значення хімічних реакцій та знань про них.
Методи наукового пізнання в хімії. Техніка безпеки під час роботи з речовинами.	Знає правила безпечного поводження з речовинами; розуміє роль хімічного експерименту як джерела знань; уміє виконувати прості хімічні досліди, виготовляти розчини, спостерігати та описувати спостереження, робити висновки, розв'язувати експериментальні задачі; оцінює  роль хімічних знань у пізнанні природи.
Хімія в житті суспільства. Хімічні сполуки і довкілля.	Знає  основні галузі застосування речовин у побуті та промисловості, їхній вплив на довкілля; уміє безпечно поводитися з речовинами в побуті; висловлює судження про вплив хімічних сполук на здоров’я людини та довкілля.

Старша школа

Загальноприродничий  компонент

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Методи наукового пізнання природи. Основи загальної методології наукових досліджень.	Знає і розуміє історію та сучасний стан природничо-наукового пізнання, загальну методологію наукових досліджень; уміє проводити дослідження з метою вивчення об’єктів і явищ природи; аналізувати природничонаукову інформацію з різних джерел; застосовувати методи пізнання природи в навчально-пізнавальній практиці та життєвих ситуаціях; виявляє ставлення до способів пізнання природи, принципів і методів наукової діяльності; оцінює моральні й ціннісні аспекти природничих досліджень, проблеми сучасного природознавства.
Природничо-наукова картина світу Фундаментальні ідеї природничих наук. Основні концепції сучасного природознавства.	знає фундаментальні теорії, поняття і моделі, що відображають структуру, властивості й розвиток природи, розуміє роль природничонаукового світорозуміння в розвитку людства; уміє пояснювати суть основних концепцій, теорій, законів і закономірностей, що визначають сучасну природничонаукову картину світу; виявляє ставлення до сучасної природничонаукової картини світу й оцінює перспективи та обмеження відносин в системі "природа – людина – наука – суспільство – виробництво".
Значення природничонаукових знань у житті людини і розвитку суспільства	Знає і розуміє актуальні питання сучасного природознавства, основні сфери застосування природничонаукових знань; уміє пояснювати екологічні засади різних галузей господарства, світоглядне, теоретичне і практичне значення досягнень природничих наук;застосовувати здобуті знання про явища природи для розв’язання природоохоронних проблем і збереження здоров’я; виявляє ставлення до природничої освіти як елемента культури кожної людини; оцінює роль природознавства у розвитку цивілізації

Хімічний компонент

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальної підготовки учнів
Хімічні елементи у природі. Колообіг елементів. Металічні і неметалічні елементи	Знає поширення хімічних елементів у природі; уміє складати загальну характеристику елемента; висловлює судження про будову атомів металічних і неметалічних елементів, особливості будови атома Карбону; про біологічну роль хімічних елементів; оцінює значення процесів колообігу хімічних елементів у природі.
Речовина. Неорганічні сполуки елементів, металів і неметалів. Органічні сполуки. Рівні організації речовини	Знає назви, склад, будову, основні властивості, застосування найважливіших сполук металічних і неметалічних елементів, основних класів органічних сполук, найпоширеніших полімерів; розуміє генетичні зв’язки між речовинами, їх багатоманітність, причини цієї багатоманітності; ієрархію рівнів організації речовини; уміє характеризувати властивості неорганічних та органічних речовин, установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою і властивостями речовин; складати відповідні рівняння хімічних реакцій; висловлює судження про згубну дію алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння на здоров’я; оцінює значення синтетичних органічних речовин.
Хімічна реакція Класифікація хімічних реакцій	Знає різні ознаки класифікації та особливості перебігу хімічних реакцій; основні типи реакцій органічних речовин; уміє класифікувати хімічні реакції; робити розрахунки за хімічними рівняннями; оцінює значення хімічних і фізичних методів переробки природної вуглеводневої сировини.
Методи наукового пізнання в хімії	Розуміє суть основних наукових категорій та форм наукового пізнання дійсності; уміє самостійно виконувати хімічні досліди, розв’язувати експериментальні задачі; висловлює судження про значення експерименту і теорії у вивченні речовин; оцінює внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розвиток науки; проблеми сучасної хімії.
Хімія в житті суспільства Роль хімії у розв’язуванні глобальних проблем людства	Знає застосування речовин і матеріалів на їх основі у різних галузях; розуміє суть нано- і біотехнологій; значення хімії в житті людини та розвитку суспільного виробництва, у розв’язанні сировинної, енергетичної, екологічної проблем; уміти запобігати шкідливому впливу хімічних сполук у повсякденному житті; висловлювати судження про роль хімічних знань у суспільному виробництві та як складника загальної культури людини; оцінювати біологічну роль й екологічний вплив хімічних елементів і сполук.